Вход

Чи обов'язкова згода члена подружжя при продажу частки у ТОВ?

8 400x300

Неоднозначним та одіозним питанням в українському законодавстві є питання права на дохід одного з членів подружжя від корпоративних прав на частку у статутному капіталі. Таке питання зокрема виникає, коли договір-купівлі продажу частки у статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю був укладений без згоди члена подружжя, який фактично не є його учасником.

Досліджуючи правову позицію нашого законодавця та судову практику засновану на ній, дуже важко дійти окремого висновку.

Так, загалом, Сімейним кодексом України у ст. 60 встановлено, що  майном набутим на праві спільної сумісної власності є те, яке набуте подружжям під час шлюбу. Постановою Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 № 11 узагальнено, що майно, передане засновниками (учасниками) товариству знаходиться у його власності, а тому внесок до статутного капіталу господарського товариства не може бути об'єктом  права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи зі змісту чч. 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного капіталу господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім’ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. У ст. 61 визначено, що «якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя». Подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення ст.ст. 116, 147 ЦК України є суб’єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному капіталі не може вважатися відчуженням спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сімї. Таким чином, чоловік чи дружина учасника Товариства з обмеженою відповідальністю має право тільки на частину доходу, отриманого за договором купівлі-продажу частки, об’єктом спільної сумісної власності виступає саме він.

Частиною 2 статті 65 СК України передбачено, що при укладанні договору одним з членів подружжя, стосовно об’єкта спільної сумісної власності, обов’язковою є згода іншого члена подружжя. Дане положення забезпечується можливістю оспорювання дійсності правочину, укладеного за відсутності згоди. Водночас, законодавчо не врегульовані вимоги щодо форми здійснення згоди зацікавленої дружини чи чоловіка. В чинному сімейному законодавстві міститься лише одне виключне положення, що диктує форму згоди -, якщо укладений правочин підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації. В цьому випадку згода чоловіка чи дружини викладається письмово та підпис на ній підлягає нотаріальному посвідченню. Проте, Цивільним кодексом України взагалі не передбачено в якій формі укладається договір купівлі продажу частки у статутному капіталі ТОВ, тобто не встановлена вимога щодо його обов’язкового нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації.

Підсумовуючи вищевикладене, що у статутному капіталі ТОВ, як об'єкт корпоративних прав, не підлягає розподіленню. Членом подружжя, що не є учасником, може претендувати лише на отриманий дохід від продажу корпоративних прав.

Для збереження нервових клітин та уникнення судових спорів радимо укладати договір купівлі-продажу частки у нотаріальній формі та посвідчувати згоду чоловіка чи дружини учасника ТОВ відповідно нотаріально.

Оставить комментарий